- розходження
- [розхо/джеин':а і росхо/джеин':а]
-н':а, р. мн. -еин'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
розходження
Смотреть что такое "розходження" в других словарях:
розходження — я, с. 1) Дія за знач. розходитися 1 10). 2) Розбіжність, суперечність з кимсь у чому небудь; незгода з кимсь, чимсь … Український тлумачний словник
розходження — перев. мн. (відсутність згоди, погоджености між ким н. унаслідок неоднакових думок, поглядів, інтересів тощо), незгода, розбіжність, незлагода … Словник синонімів української мови
розходження — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
дивергенція — ї, ж. 1) Характеристика руху від центральної точки або розміщення в іншому напрямі. 2) біол. Розходження ознак і властивостей у рослинних і тваринних організмів, зумовлене пристосуванням їх до різних умов існування. •• Диверге/нція оче/й… … Український тлумачний словник
декон'югація — ї, ж., мед. Передчасне розходження хромосом … Український тлумачний словник
дисперсія — ї, ж., спец. Залежність показника заломлення світла від довжини хвилі. •• Диспе/рсія зву/ку залежність фазової швидкості гармонічних звукових хвиль від частоти. Диспе/рсія сві/тла розсіяння, розходження світла під час проходження крізь прозоре… … Український тлумачний словник
колізія — ї, ж. 1) Зіткнення протилежних поглядів, прагнень, інтересів. || Зображення життєвих конфліктів і боротьби в художньому творі. 2) юр. Взаємна невідповідність правових норм, які регулюють однакові суспільні відносини. •• Колі/зія зако/нів… … Український тлумачний словник
колхіцин — у, ч., біол. 1) Алкалоїд, який паралізує механізм розходження хромосом в період мітотичного поділу клітин. 2) Алкалоїд, що міститься в насіннях та цибулинах певного виду багаторічних трав – колхікума … Український тлумачний словник
перекіс — I ко/су, ч. Стан за знач. перекоситися. || перен. Порушення співвідносності, міри в розвитку, у вияві чого небудь. •• Курсови/й перекі/с розходження офіційного та ринкового курсу валюти. II ко/су, ч., діал. Покіс … Український тлумачний словник
провалля — я, с. 1) Глибока яма, яр, западина, розколина на земній поверхні. || чого. Безмежний простір, безмірна глибина. || Проміжок, незаповнений простір між чим небудь. || перен. Про глибоке розходження, незгоду між ким небудь. 2) Пролом, пробоїна,… … Український тлумачний словник
